Андійська музика — традиційна народна музика великого району у Андах та навколишніх рівнинних ділянках Південної Америки, більша частина якого одного часу входила до складу держави Тауантісую (Імперії Інків), а зараз є частиною Чилі, Перу, Аргентини, Еквадору, Болівії, Колумбія і Венесуели.
Відомо, що духові та ударні інструменти існували в андійському регіоні задовго до прибуття інків, проте активна еволюція музики відбулася за часів Тауантісую. Із прибуттям іспанців в 16 столітті до них були додані струнні інструменти та виникли нові, такі як чаранго, інструмент, що нагадує лютню.
Флейта Пана (ісп. zampoña, варіантами є сіку, айм. siku та антара, кеч. antara) є найстарішим музичним інструментом, що виготовляється у безлічі варіантів. Деякі сучасні флейти Пана здатні відтворювати повний спектр звуків та часто використовуються в якості сольних інструментів, тоді як традиційніші використовуються у парах; найчастіше саме таке використання застосовується для відтворення мелодії. Найпопулярнішою залишається кена (флейта з вирізами на кінці) та за традиційною методикою виробляється з бамбуку, хоча існують і полівінілхлоридні кени. Зазвичай на кенах грають протягом сухого сезону, а вертикальні флейти, тарки, використовуються протягом вологого сезону. Інші андійські флейти включають тарку (tharqa), пінкільйо (pinquillo) і мосеньйо (moseño). Бродячі музиканти найчастіше використовують барабани і флейти Пана, та грають на весіллях та інших святах.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0
